Деталі

Автор: Методист

Опубліковано: 31 жовтня 2023

Створено: 31 жовтня 2023

Останнє оновлення: 31 жовтня 2023

Перегляди: 142

     27 жовтня студенти і викладачі факультету іноземної філології  уже вкотре традиційно долучилися до написання радіодиктанту національної єдності, присвяченого Дню української писемності і мови. Цьогорічний диктант "Дороги України" написала українська поетеса, перекладачка, авторка коротких прозових творів Катерина Калитко, а прочитав його актор театру і кіно, зірка фільму "Довбуш" Олексій Гнатковський. 

Дороги України

Дороги України — переплутані нитки любові.  Перший теплий вітер зустрічає на ізюмській трасі з її безсонним рухом. У знищеному селі обіч — весна: обвуглене збіжжя, що тліло всю зиму, випускає вперті паростки скрізь по руїнах зерносховища. Посічена обстрілами посадка зеленіє в половину висоти: зелено-чорний прапор. За нею темніє згорілий танк. Ще далі, на обрії, вийшов орати трактор. Влітку вирви на цьому полі обростуть по краю шавлією. 

У бганках подільського ландшафту виблискують кольоровими мозаїками хати з мальованими віконницями. Волоські горіхи схиляються, гладять лобове скло. Авто стрибає з горба в долину, і серце стрибає, і хочеться сміятися.

Дерева по коліна у воді перед вцілілим пішохідним мостом через Десну в Чернігів. При воротях із лебедями та левами по селах Полтавщини мліють відра яблук та абрикос. Над Хаджибейським лиманом засмагла пара порається коло старої лози у вечірньому світлі — схоже на народну ікону. Фари вихоплюють кам'янички в садках на околиці Львова: тут легко уявити вечірні збори підпільного товариства чи стрілецький картярський гурток. Ластів'яча зграя виграє над мокрою левадою при самому кордоні.

Підірвані мости лежать животами у своїх ріках — і ріки обіймають їх. Блакитне вечірнє світло і пилюга стоять над жнивними полями. Тремтливі вогні далеких жител, клубки туману над потічками у видолинках. Барвисті гори гарбузів між ріллі, і кукурудзи до пізньої осені виструнчені на городах стійко, бо на зиму люди вкриють ними стіни домів. Дороги України — переплутані нитки любові: подекуди перерубані, але знову зв'язані у вузол, аби бути ще міцнішими. Немає нічого красивішого, ніж їхати крізь усю країну і вбирати її поглядом. Немає нічого щемкішого, ніж летіти трасою в пітьмі, аби встигнути до комендантської, і знати: наприкінці шляху чекає безсонне вікно із жовтим світлом і рідним теплом.

На фото - студенти і викладачі факультету іноземної філології.