Пам’яті Андрія «Кузьми Скрябіна» Кузьменка

Це зрозуміло, кожен в світі гість,

Ніхто не зна, чи доживе до ранку,

Але піти з життя у 46

Це долі незбагненна забаганка.

Чому вона зі смаком вибира

Талановитих, мужніх, повних сили,

Невже для долі і буття це гра,

А ми лише ляльки її безсилі?

Хто вибира to be or not to be?

Хто замовляє засухи і зливи?

Прости, Кузьма, я не казав тобі,

Ти був серед найкращих особливим.

Хай буде пухом батьківська земля,

Хай ангели зустрінуть твою душу!

Щось зимно!  Лиш твоє ім'я

Цю крижану гармонію порушить.

 

 

Євген Рибчинський