Літературно-музичний вечір до 200-річчя

М.Ю. Лермонтова

 

Коли на небі запалюють зорі, довкола панує тиша, мир та спокій, відчувається подих чогось таємничого та прекрасного.  Театр Слова починає творити дива. Восени дива ці особливі, адже осінь – пора Пушкіна і Лермонтова, Ахматової та Тютчева… Теперішня осінь є особливою для багатьох. І саме цієї осені ми святкуємо 200-річчя з дня народження геніального російського поета Михайла Юрійовича Лермонтова. Саме з цієї нагоди викладачі кафедри методики викладання російської мови та світової літератури об’єднали творчу молодь  усього інституту та різних гостей 15 жовтня 2014 року, в день народження поета.

Понад 50 присутніх мали змогу насолодитися захоплюючим виконанням різноманітної поезії. Приємно було бачити серед гостей колишніх випускників нашого інституту – Анну Дубель, Марію Коваленко, Ольгу Жалдак. Також до заходу долучилася Ісаєва Олена Олександрівна – завідувач кафедри методики викладання російської мови та світової літератури. Ну і, звичайно ж, головним гостем на цьому святі був сам Лермонтов, його слово, його журба і його мудрість.

Влаштовуючи свято до ювілею російського поета,  ми не могли не згадати й про нашого вітчизняного ювіляра – Тараса Григоровича Шевченка. Це два справжніх світових генії, наші пророки й наше багатство. Актуальність їхньої поезії є особливою сьогодні. Цей рік, ця зима і Майдан показали нам значущість слів Тараса Григоровича, його пророче «Поховайте та вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров’ю волю окропіте…» здійснилося. Але болить в грудях через те, що кров була не лише ворожа, а й наша, наших земляків, однодумців, наших Героїв. І ми вкотре схиляємо голову в пам'ять наших Борців. Ми молимося за їхні душі. На вечорі Наталією Односум була виконана пісня, написана на слова Лермонтова «Молитва».

Про двох геніїв розповів український майстер художнього слова, лауреат Національної премії України імені Т.Г. Шевченка Анатолій Несторович Паламаренко. Неймовірне виконання саме цієї лірики народним артистом України захоплювало й заворожувало водночас. Продовжив шевченківську тему наймолодший учасник – Валерій Холодний, виконавши пісню на слова Т.Г. Шевченка «Зоре моя вечірняя». Керівник Театру Слова, Юлія Миколаївна Холодна, підкреслила значущість лірики Тараса Григоровича та Михайла Юрійовича, вона зачарувала аудиторію своїми розповідями, піснями та віршами.

Інші викладачі нашої кафедри долучилися до розповідей про Михайла Юрійовича. Оксана Констянтинівна Бицько та Олександр Вікторович Васєнков виконали чудові ліричні твори. Анжела Олегівна Мельник підготувала цікаву розповідь про найкращі портрети Лермонтова.

Під керівництвом Людмили Володимирівни ціла група першокурсників зі спеціальності «Російська мова та література» виконала вірш поета «Когда волнуется желтеющая нива». Особливістю студентів Інституту іноземної філології є те, що вони можуть виконувати поезію не лише мовою оригіналу, а й у різних її перекладах. Так, Олександра Іванчик розповіла вірш «Пророк» польською та російською мовами, Оксана Чернуха прочитала вірш «Родина» англійською мовою, а Рая Гриньова  - «Думу» в українському перекладі М. Рильського.

Приємно було зустрічати в наших стінах не лише рідних словесників, а й досвідчених артистів. Виконання актуального сьогодні вірша «Родина» артистом національної філармонії Олександром Рудько наштовхнуло на роздуми. Цікавим був виступ Володимира Михайловича Каденка, письменника, поета, перекладача та автора багатьох пісень.

Особливо важливою темою для юних дівчат є завжди тема кохання. Лермонтовські рядки «Спасибо вам за то, что не любили…» ожили з вуст Анни Морозової і для когось вони стали близькими. Багато хто з нас рано чи пізно переживає почуття нерозділеного кохання. Такі ж почуття переживав і Михайло Юрійович. Анна Семендяй своїм танцем під романс «Я не люблю Вас и люблю» ще раз нагадала нам про це.

Окрім віршів Лермонтова, безперечно, звучала поезія й інших авторів. Наприклад, Каріна Ястремська, яка дуже захоплюється лірикою Сергія Єсеніна,  майстерно прочитала його поему «Черный человек». Вона не просто прочитала, а зіграла роль, ожила, доповнили її образ костюм та декорації. Цікавий образ представила Вікторія Ковальова, читаючи «Жалобы турка».

На вечорі були прочитані й твори українських авторів. Зокрема, було виконано прозовий уривок з твору «На озері» Михайла Коцюбинського, якому зовсім нещодавно виповнилося 150 років. А читав цей фрагмент актор народного студентського театру «Вавилон» Анатолій Сірик.

Уже традиційно на наших вечора присутні й сучасні поети-початківці, якими ми пишаємося. Юлія Черевко прочитала кілька власних віршів. А одна зі студенток, Анна Грушко, відкрила для нас творчість однієї з найпопулярніших сьогодні російської поетеси, справжньої героїні молоді  Віри Полозкової, лірика якої торкається струн серця, яка живе сьогодні, бо вона розповідає про життя: «…и как люди любят себя по всякому убивать, чтобы не мертветь…»

Ми то з вами знаємо, що слово живе, допоки воно лине з вуст таких прекрасних людей, які зібралися в цьому колі. Живуть серед нас досі й Лермонтов, і Шевченко, і Єсенін. І саме словом ми оживляємо ті закутки сердець, які вже стали забутими, непомітними, які чекали кращих часів. Кращі часи настануть тоді, коли ми будемо готові до цього. І, перш за все, духовно. Тому живіть багатим духовним життям! Читайте книги, пишіть вірші, навчайте своїх учнів та близьких мудрості щасливого й мирного життя. А теплими осінніми вечорами заходьте в нашу літературну світлицю Слова. Ми раді зустрічати кожного. В нас завжди тепло не лише тому, що довкола багато світла й тепла від свічок, а й тому, що ми збираємо небайдужих. У нас солодко не лише тому, що пригощаємо всіх цукерками й печивом, а й тому, що те слово, яке лине з вуст,  є наймилішою мелодією, переливається різнобарв’ям і пахне ароматом осінніх квітів.

 

Оксана Чернуха