ВІДКРИТИЙ ЛИСТ ДО УЧИТЕЛІВ УКРАЇНСЬКОЇ  і ЗАРУБІЖНОЇ ЛІТЕРАТУР, КОЛЕГ-НАУКОВЦІВ ТА УСІХ НЕБАЙДУЖИХ!

Шановні колеги та усі, кому болить,

що буде зі шкільною літературною освітою у майбутньому!

Останні місяці 2016 року, який уже відходить в  історію, ми присвятили боротьбі  за збереження в шкільних навчальних планах самостійних дисциплін «українська мова», «українська література», «зарубіжна література». За цей час було зроблено достатньо багато: насамперед підготовлено відповідне  звернення до Міністра освіти і науки України пані Л. Гриневич, яке на сьогодні набрало 2083 (!!!!) підписи; проведено Всеукраїнський круглий стіл «Шкільна літературна освіта: вчора, сьогодні, завтра», що зібрав науковців і учителів з різних регіонів України і на якому була прийнята абсолютно однозначна резолюція  про неприпустимість інтеграції («злиття») цих шкільних дисциплін; зібрано індивідуальні звернення, резолюції конференцій, витяги із засідань кафедр, факультетів, інститутів з вимогою зберегти найкращі здобутки вітчизняної мовно-літературної освіти, зокрема існування в системі шкільної ї освіти двох стратегічно важливих курсів української і зарубіжної літератур; видано кілька статей, проведено низку інтерв’ю у масмедіа з приводу ідеї інтеграції; підготовлені звернення до народних депутатів України, які зробили депутатські запити щодо зазначеної проблеми.

Чи знає влада, керівництво МОН про ці наші дії?  Безумовно, що «так». Усі документи були надіслані і зареєстровані у МОН України.

Водночас, незважаючи на це, 23 грудня 2016 року, безпосередньо напередодні новорічно-різдвяних канікул, на сайті МОН України для громадського обговорення був  оприлюднений Проект Типового навчального плану для 10-11 класів  загальноосвітніх навчальних  закладів, в якому ідея інтеграції української і зарубіжної літератури знайшла своє втілення у навчальному предметі «Література (українська і зарубіжна)»
(див.посилання: http://mon.gov.ua/citizens/zv%E2%80%99yazki-z-gromadskistyu/konsultacziyi-z-gromadskistyu/gromadske-obgovorennya-2016.html ).  

До 30 січня 2017 року на електронну пошту: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.  або Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. можна надіслати пропозиції щодо цих навчальних планів.

Звичайно, усім фахівцям і просто  небайдужим в зазначений  термін потрібно висловити своє бачення цього важливого нормативного документу, але сподіватися, що керівництво МОН відмовиться від ідеї інтеграції двох літератур, яку воно так наполегливо просуває, навряд чи доводиться, оскільки жодної аргументованої відповіді, бажання обговорити проблему у широкому колі прихильників і опонентів такої інтеграції за цей період у керівництва МОН так і не було виявлено.

Тому виникає природнє запитання: а що ж робити? Думаю, що  опоненти інтегрованого курсу «Література» (українська і зарубіжна) мають  свою позицію відстоювати  до кінця. Хіба сьогодні, коли наші воїни ціною власного життя і здоров’я виборюють право нашої країни на справжню НЕЗАЛЕЖНІСТЬ, ми можемо «здати» свою боротьбу за демократичні цінності, адже бути почутими, брати безпосередню участь у реформах країни, а не чекати, що тобі насаджують   «зверху» – це боротьба уже не просто за окремі курси української і зарубіжної літератури, це боротьба проти свавілля влади, проти авторитаризму і приниження іншої, альтернативної думки.

І ми не можемо кинути цю боротьбу. Просто не маємо на це морального права.

Але сьогодні поки науковці будуть і надалі писати статті, пости,  звернення до усіх, хто здатний  якось вплинути на вирішення указаної проблеми, настав час  діяти безпосередньо тим, хто буде реалізовувати ці нові навчальні плані – учителям української і зарубіжної літератури. З метою розповсюдження інформації про небезпеку зникнення у навчальних планах окремих курсів української і зарубіжної літератури   пропоную звернутися до батьків учнів, особливо до тих, які мають «вихід»  на масмедіа, зокрема телебачення. Також серед ефективних засобів протесту будь-якого демократичного суспільства є ті, які  можуть привернути увагу широкого кола громадськості. Наприклад,  це може бути мітинг під стінами МОН і обласними відділами освіти, різні  попереджувальні акції. Вирішувати, звичайно, самим учителям…

Але, зрозуміло й те, що, якщо ми все ж таки хочемо, щоб молоді  українці залишалися «homo legens» (людина, що читає), надалі чекати і мовчати уже вкрай небезпечно.

З побажаннями виявити свою професійну і громадянську позицію і з вірою, що ДОБРО і СВІТЛО, яке несе в собі ЛІТЕРАТУРА, обов’язково переможе,

Ісаєва Олена Олександрівна,

доктор пед. н., проф., зав. кафедри методики викладання світової літератури НПУ ім. М.П. Драгоманова

 

26 грудня 2016 року